Виховний захід. "Рід. Родина. Народ."

Ведуча: Шановні гості. Вітаємо вас на нашому святі! До залу під музичний супровід «Одна калина…» заходять діти. Учень: Родино, дорога родино! Що може бути краще в світі цім? Чим більше дорожить людина За батьківський і материнський дім? Де можна більше зачерпнуть любові? Де взяти більше доброти? Як в материнськім ніжнім слові, Як з батька щедрої руки! Отож зібралися ми нині На святі нашім гомінкім, Щоб поклонитися РОДИНІ І побажати щастя всім! Двоє дітей заносять до залу коровай на рушнику та свічку. 1дитина Гостей дорогих ми вітаємо щиро, Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром! 2 дитина Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі, Щоб жилось по правді, обжилось у мирі! 3 дитина Із колосків вкраїнської пшениці Прийміть в дарунок нашу паляницю. Хай буде, як дуб, могутній наш рід! Хай злагода й мир запанують в сім’ї! Ведуча: Хай цей хліб, що нагадує вам рідний дім, стане символом родинного свята. А вогник і тепло цієї свічки нехай живить ваше родинне багаття, буде оберегом від усіляких негараздів! ( діти ставлять хліб і свічку на стіл). Ведуча: Народилися ми і живемо на такій чудовій мальовничій землі – в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди й діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз зачувши рідне слово… Пісня “П*є моє коріння сік землі» П'є моє коріння сік землі, День лежить на білому крилі, Подих вітру схилює жита, Пролітають стомлені літа... З роду в рід кладе життя мости, Без коріння саду не цвісти, Без стремління човен не пливе, Без коріння сохне все живе. З нами линуть у добрі і у журбі Материнські очі голубі. Чарівлива пісня живить нас І сумління сповідає час. З роду в рід кладе життя мости, Без коріння саду не цвісти, Без стремління човен не пливе, Без коріння сохне все живе. Є в моїх садах мале село, Є криниця, чисте джерело, А коли вертаюсь я з доріг, Я цілую батьківський поріг. З роду в рід кладе життя мости, Без коріння саду не цвісти, Без стремління човен не пливе, Без коріння сохне все живе. Ведуча: Рід – це низка поколінь, які походять від одного предка. Родовід – це історія поколінь певного роду. Ведучий: Родина - це природне середовище життя і розвитку дитини, у якому закладаються основи особистості. Ведуча: Сім’я – це, звичайно, мама і тато, сестра і брат, бабуся і дідусь. Ведучий: Формування любові до ближнього починається з відчуття дитиною любові до батька, матері, братів, сестер, дідусів і бабусь, рідних, близьких, знайомих.  Ведуча: Усі ми зобов'язані любити ближнього, бо ж живемо всі на одній Землі, на одній планеті. Тож повинні один одному допомагати, не чинити зла, робити добро людям. При цьому не забуваймо, що любов між людьми починається від кожного з нас. 1.— Запитати хочу я, що то є таке сім’я? Ти секретів не держи! Що таке сім’я, скажи! 2.— Сім осіб! Сім власних Я! Це і є одна сім’я! Це батьки і діти їх, якщо дім єднає всіх. 3.— Як живуть разом усі і бабусі, й дідусі? А коли нема дітей, що тоді? Нема сімей? 4.— І дідусі, й бабусі до сім’ї належать всі, Коли разом всі живуть. Їх тоді сім’єю звуть. 5.— Ну, а що таке рідня? Я запитую щодня. Розібрать не можу я, де родина, де сім’я? 6.— То ж запам’ятай, дружок, що рідня — це той зв’язок, Що від предків наших йде і по крові рід веде. 7.— Дядечки й тітки усі, двоюрідні дідусі, Їх жінки й чоловіки ще й племінники меткі. 8.— Рід історію веде, з глибини віків іде. Родовід свій ти вивчай, древо роду пам’ятай! Ведуча: «Від родини йде життя людини», «Без сім’ї немає щастя на землі»- говорять в Україні. Сім’я – святиня людського духу, благородних людських почутів:кохання, любові, вірності, піклування. Ведуча: Наші прадіди уявляли життя людей на землі як велетенське Дерево Роду. Ведучий: Свій маленький листочок на цьому дереві має кожен із вас. Гілки – ваші батьки, їхні сестри і брати. Стовбур – дідусі й бабусі. Відростки їхні брати і сестри. Коріння – батьки ваших дідусів і бабусь. Чим міцніше росте дерево – тим більше є рід, у кожної гілочки або коріння є своє ім’я. Ведуча: Кожна людина повинна знати свій родовід, пам’ятати своїх прапрадідів, знати, чим вони займалися, як жили, чим славилися. Потрібно вивчати «дерево свого роду». Що більший рід, то міцнішим росте дерево. Ведучий: Знати свій родовід, зберігати про нього пам'ять – це наш обов’язок не лише перед минулим, а й перед майбутнім поколінням. Бо доки існує життя на землі, доти роду людському нема переводу! Учень 1 Бо ж нашому роду – нема переводу! Хай пісня єднає коріння святі. Дай, Боже, нам віру і братнюю згоду На довгії роки, на вічні віки! Учень 2 Вклоняємось всім вам доземно, Як батьківській хаті з далеких доріг, Як хлібу, що матінка чемно Кладе на вкраїнський рушник! Ведучий: Ваша сім’я – це ваша маленька батьківщина, в якій ви живете. Ніжно любіть її, бо вона – частинка українського народу.  Пісня «Рідня моя рідня». Зоріє в небі зірка-зоряниця І день новий надії роздає, А я лечу мов перелітна птиця Туди, де квітне серденько моє На білім світі різні є країни Та легко так співається мені Лиш для моєї вірної родини, Моєї найдорожчої рідні Приспів (2): Рідня, моя рідня од віку і до нині Живе моя рідня у неньці Україні Рідня, моя рідня велика і красива Свята любов моя і нездоланна сила. Мені близькі ці сонячні простори Ці неповторні села і міста Дніпрові схили і Карпатські гори, Краса людей і їхня доброта Торкає серце полум'ям калина, А у душі відлунює пісні Люблю тебе всім серцем, Україно, Земля моєї доброї рідні Приспів. Зоріє в небі зірка-зоряниця І день новий надії роздає, А я лечу мов перелітна птиця Туди, де квітне серденько моє На білим світі різні є країни Та легко так співається мені Лиш для моєї вірної родини, Моєї найдорожчої рідні  Ведуча: Головною берегинею роду завжди була МАТИ! Мати – найдорожча людина в світі. Вона народжує дитину, пестить її і голубить, вчить добра і любові! Мамо, матусенько, мамочко, ненько, Матінко, усміх твій ніжний ловлю. Мамочка рідна моя, дорогенька, Я над усе тебе в світі люблю! Ведучий: Злітаються, щоб низько вклонитися матері, заглянути в її ясні очі, які так часто не стулялися ночами, коли ми хворіли; поцілувати натруджені материнські руки, що так ніжно гладили нас по голівці, оберігали від спеки і холоду, знімали жар із нашого чола, випікали смачний духмяний хліб. Учень: Батьки і діти, діти і батьки – Нерозділиме і одвічне коло. Ми засіваємо житейське поле І не на день минувший – на віки! Ведучий: Жінка – мати, дружина, берегиня сімейного вогнища. Вона завжди створювала затишок і лад у сім’ї. Мама, матуся, ненька – скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово. І справді, час рікою пливе, але вороття назад немає. І скільки не було б нам: 5, 20 чи 50 – завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. І чим більша ваша любов до матері, тим світліше і радісніше життя. Ведуча: Слово «мама» росте разом з нами тихо, як  ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка, як гладить дитину по голівці рідна рука. І так же тихо воно приходить на уста – промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю руки, і вечірньою молитвою. Ведучий: Із букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного дня на світ святе слово «мама» мовлене устами янголятка, і осяє хатину, як дар Божий, тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилялася мати. Це – мить, і це – вічність, бо мама завжди з нами, вона живе в нас і в наших дітях та внуках, в усьому нашому роді і береже нас та благословляє на добро - добра й вічна Берегиня роду людського. Учень1: Найбезкорисніша – це матері душа, Вона і самовіддана й чутлива. І доки ще матусенька жива, Не забувай її красу і силу. Найбезкорисніша – то мамина краса, Яка довіку сяє для дитини, Благословіть же матір, Небеса, А, Божа Матір, збережи дитину! Свята і вічна – матері любов, Серця у мам горять теплом надії, Тож збережи назавжди ту любов, Хай мама лиш від щастя молодіє. І прикростей ти мамі не принось, Щоб менше плакала вона ночами, Вона віддасть тобі з натруджених долонь Своє гаряче серце – серце мами! Ведучий: Матір у всі віки шанували, любили, звеличували, бо протягом багатьох років супроводжують нас у житті її ласка і турбота, її подарунок – вишитий рушник. «Пісня про рушник» Рідна мати моя, ти ночей недоспала, І водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай а ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов’їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої. І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші блакитні твої. Я візьму той рушник, Постелю, наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, і вірна любов. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов. Ведучий: Мати. Матуся. Материнство. Усе найрідніше, наймиліше, найдорожче ввібрали в себе ці сонячні слова. Задовго до народження дитини й до останньої хвилини власного життя серце матері віддане дітям, сповнене турбот про доню чи сина, навіть коли вони давно дорослі, мають своїх дітей, родину. Учень У черешневий цвіт тебе вдягли роки, Моя матусенько, моя голубко сива, І на чолі поорані стежки, Й на личку доля слід свій залишила. В очах твоїх небесна голубінь І доброти у них безмежне море, Хоч дарувала доленька тобі Струмочок радості і ріки горя. В своєму серці не тримаєш зла, Воно любов’ю, радістю рясніє, Не раз ти скривджена в житті була, Та кривду нам завжди прощати вмієш. Моя матусенько, голубонько моя, Натруджені і мозолясті твої руки, Та не згубили ніжності й тепла, Його тепер даруєш своїм внукам. Ведучий Давайте всі з вами згадаємо прислів'я про маму. - Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько. - Нема того краму, щоб купити маму. - Матері ні купити, ні заслужити. - Материн гнів, як весняний сніг, рясно впаде, та скоро розтане. - Добре й неньці, як дитина в славі. - Мама одною рукою б'є, а другою гладить. - Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина. - Нема цвіту білішого, як цвіт на калині. - Нема в світі ріднішого, як мати дитині. - На сонці добре сидіти, а коло мами добре жити. Діалог матері з сином - Розкажіть мені, мамо, про вишні, Їх було так багато в саду. - Були, синку,морози невтішні, А вони, кого хочеш зведуть. - Розкажіть мені, мамо, про зорі, Чи такими були і колись? - А той, сину, хто виріс у горі – Він не часто на зорі дививсь. - Розкажіть мені, мамо, про долю, Чи людині підвладна вона? - Наша доля,мій сину,як море – Той пливе лиш, хто має човна. - Розкажіть мені, мамо,про роки – Чи спливають повільно вони? - Роки, сину, помітні допоки Матерів пам’ятають сини. Шановні наші мами, ви – невичерпне джерело нашої сили, любові. 6. Скільки в мами сонця, щирого тепла. Скільки в мами радості, щирого добра.  Всі ночі не спала - сон наш берегла  Ніжне своє серце і тепло дала.  7. – У моєї мами - руки золоті, Очі карі, вії - довгі і густі 8. – А моя матуся - схожа на веселку, Бо така чудова і така весела 9. – А моя - як ніжний лісовий дзвіночок, Ніжні в неї руки, ніжний голосочок 10. – А моя матуся гарна, як калинка В неї - чорні брови, губки, як малинка. 11. – Моя мамочка привітна, гарна, ніжна, як весна І ласкава і тендітна, ніби пролісок вона 12. – Ваші мами гарні, -- з вами згоден я. Та найкраща мама все ж таки - моя! Всі. – Ні, моя! Ведучий : Одного вечора, коли мама готувала вечерю, одинадцятирічний син прийшов до кухні з карткою в руках. З офіційним виглядом дитина подала картку мамі. Мама витерла об запаску руки і прочитала: прибирання у кімнаті – 2грн. догляд за сестричкою – 3грн. отримання відмінних оцінок – 5грн. Мати зворушливо подивилась синові у вічі. Потім взяла ручку і написала: за те, що носила тебе під серцем 9 місяців – 0грн. за те, що втирала твої сльози – 0грн. за ночі, проведені коло твого ліжечка – 0грн. за те, що всього тебе навчала – 0грн. за всі обіди, сніданки, канапки до школи – 0грн. за все, що даю тобі щоднини – 0грн. Мати віддала картку синові. Він подивився і написав "Сплачено” і зі сльозами кинувся до матері на шию. Ведучий : Коли в особистих чи родинних взаєминах доходить до рахунків – все закінчується. Любов – або безкорислива, або її нема. Мати піде – в серці лишить рану. Всохне корінь наш і родовід... Заклинаєм: бережіть всі маму! Діти світу, маму бережіть! І коли згрубіла ваша мова, Їй здобудьте ласку із грудей. Бережіть її від злого слова, Бо найглибші рани – від дітей! Пісня «Мамо» У маминих очах любов, Як цвіт лілеї То біль тривог Це бачила не раз. Коли нам гірко, Ми ідем до неї І забуваємо її В солодкий час. Мамо, тобі Низесенько вклонюсь, Мамо, на рідні Руки нахилюсь. Мамо, пробач Мені щоденний гріх, Мамо, Ти найдорожча за усіх. Мамо, тобі Низесенько вклонюсь, Мамо, за тебе Богу помолюсь. Мамо, прийду Я знов на твій поріг Мамо, Ти найдорожча за усіх. Цю праведну любов, Яку беру в дорогу, І доброту від матері дано. Куди б не йшла, Тамуючи тривогу, Усюди світить Мамине вікно. Мамо, тобі Низесенько вклонюсь, Мамо, на рідні Руки нахилюсь. Мамо, пробач Мені щоденний гріх, Мамо, Ти найдорожча за усіх. Мамо, тобі Низесенько вклонюсь, Мамо, за тебе Богу помолюсь. Мамо, прийду Я знов на твій поріг Мамо, Ти найдорожча за усіх. Мамо, пробач Мені щоденний гріх, Мамо, Ти найдорожча за усіх. Мамо, тобі Низесенько вклонюсь, Мамо, за тебе Богу помолюсь. Мамо, прийду Я знов на твій поріг Мамо, Ти найдорожча за усіх. Є в мене найкраща у світі матуся. За неї, Пречиста, до тебе молюсь, Пошли їй не скарб, а щастя і долю, Щоб дні їй минали без смутку і болю. Найкраща в світі ти, моя матуся, Я твоя донька, я – твоє дитя. За тебе я щовечора молюся І за здоров’я, й за твоє життя. ( Потім підходить до мами, яка сидить у залі, виводить її на сцену). Мати (благословляє її на щастя й долю)     Живи з собою в злагоді і в мирі,     Не заздри людям і не проклинай.     Хай буде радість, щастя у квартирі,     Люби батьків своїх, не ображай.     Не зневажай, зла не бажай нікому,     Ділись останнім і добро твори.     І справжнім, чесним будь в усьому     І щире слово людям говори.     Бо в добрім слові є тепло і ласка.     У світлім серці є любов свята. Ведуча: Дітям для щастя потрібні не лише материнські руки, а й батьківське мужнє серце. Батько і мати у дитячій долі – це два сонця гарячих, що дарують надію й тепло! Вірш «Про тата» Я до любого тата звертаюсь, Хочу в словах передати тепло, Щоб мій татусь міг частіше всміхатись, Щоб у душі його сонце цвіло! Татку, татусеньку, таточку, тату, Кращого в світі немає навкруг! Таточку, хочу тебе я обняти, Ти мій порадник, заступник і друг! Ведуча Мати і батько – найближчі й найрідніші люди для кожного з нас. Ведучий Батько в родині був прикладом для синів. Він виховував їх, слово його завжди було законом. Кажуть, що дітей потрібно любити так, щоб вони цього не знали. Саме така – батьківська любов. Ведуча Батько в родині завжди був головою сім ї. І ним, батьком, пишалися. Якщо батько добрий господар, то і родина вся живе багато й щасливо. А якщо глава сім ї не дбає про свою родину, то відразу видно – немає в домі мудрого і доброго господаря. Ведуча Давайте всі з вами згадаємо прислів'я про батька. - Яка хата – такий тин. Який батько – такий син. - Як батька покинеш, то і сам загинеш. - Що робить батько, те й його дитятко. - Не навчив батько, то не навчить і дядько. - Батько не той, хто породив, а той, хто спорядив. - Батькова лайка дужча за материну бійку. - З батьком суд коротенький. Учень Татко, таточко, татусь Найрідніший, милий, Чи є ще хтось такий в світі, Кого б так любили? Немає в світі кращих друзів, Як я й мій рідний тато; Із ним ми дружимо так щиро, Що годі й розказати!  Я кожного шаную тата, Хоч як їх тут багато, Та лиш таким хотів би стати Розумним, добрим і завзятим, Як мій, мій рідний тато. Пісня «Тату» Ведуча: Діти, а ви хочете подивитися, як ваші тата допомагали вашим мамам, коли ви були зовсім маленькі? Гра « Хто швидше замотає ляльку» Гра: “Упізнай свою дитину» Гра: “Знайди зошит дитини» Гра: «Хто швидше надме кульку» Гра « Хто швидше пришиє гудзика» Ведучий:. А зараз кожна сім’я отримає частину прислів’я – ваше завдання закінчити його. 1. Шануй батька і неньку - / буде тобі скрізь гладенько. 2. Добрі діти – батькам вінець, а / злі діти – батькам кінець. 3. Яке дерево – такі й квіти, які / батьки – такі й діти. 4. Який дуб – такий тин, який / батько – такий син. 5. Який кущ – така й калина, яка / мати – така й дитина. 6. Сім’я без батька, як / хата без даху. 7. Хто батька-матір зневажає, той / добра не знає. 8. Яке дараво, такі в нього квіточки, які / батьки, такі в них діточки. 9. Добре дитині, коли / добрі батько й матір. 10. При сонці тепло, при / матері тепло. 11. Яка сім’я, / такий і я. 12. Як мати рідненька, то й / сорочка біленька. 13. Як не навчиш дитину в пелюшках. То / не навчиш і в подушках. 14. Малі діти не дають спати, а / великі жити. Ведуча: В кожній сім’ї люблять влучне слово гумору та жартів. Гуморески розповідають діти з батьками ГУМОРЕСКА 1. (Батько, син). - А ти татку, в школі вчився? - Учився, Сергійку. - А то правда, що ти, татку, Був одержав двійку? - Було таке, траплялося... Малий засміявся: - Тоді мама правду каже, Що я в тебе вдався. ГУМОРЕСКА 2. (Дідусь, бабуся). Зубрить дід англійську мову, Хоч йому вже близько ста. З словником казки дитячі Помалесенько чита: - Пліз, гет май шюз, мендід, бабо! – Раз повів він мудру річ. Баба злиться: що це значить? - Постав валянки у піч. Вранці баба діда будить: - Гей, о’кей! Шурлей-мурлів! Дід питає: - Що то значить? - Правий валянок згорів. ГУМОРЕСКА 3. (Мати,батько). Мати шиє, поруч сидить батько і дає поради: - Не поспішай, візьми трохи вліво, пильнуй, щоб голка була від краю на півсантиметра... - Ти що здурів? Ти ж зовсім не вмієш шити, а вчиш мене?! - Але ж і ти не вмієш водити машину, а постійно вчиш мене, коли я за кермом. ГУМОРЕСКА 4. (Батько, донька). На дивані сидить тато, розгадує кросворд. Входить донька. - Тату, допоможи розв’язати задачу. - Прийде мама - допоможе. Донька виходить, знову входить. - Тату, там на кухні кран прорвало, вода тече. - Прийде мама - відремонтує. Донька виходить, батько встає. Водить носом, входить донька. - Що це паленим пахне? - А, на кухні білизна горить. - А чому ж ти мовчиш? - Прийде мама – погасить.

Ведучий 2:

Тож будьте добрими дітьми своїх батьків і матерів.  " Бо три нещастя є в людини: смерть, старість і погані діти"- говорить українська мудрість.

Ведучий 1:

А від поганих дітей, дім не можна вберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від Вас – самих дітей.

Учениця 1:

Пам’ятайте: як ви, діти, шануєте своїх батьків, так і ваші діти шануватимуть вас. Бережіть здоров’я батьків!

Учень 2:

Пам’ятайте, що рано старіють і хворіють ваші батьки не стільки від праці і втоми, скільки від сердечних хвилювань, кривд.

Учениця 2:

Кожне ваше недобре слово – подряпина на ніжній материнській душі. Вона знає все: і кривди, і біль, і горе. Але від кожної подряпини назавжди залишається ранка, - пам’ятайте про це!

Учениця:

   Вклоняємось всім вам доземно,
   Як батьківській хаті з далеких доріг,
   Як хлібу, що матінко чемна
   Кладе на вкраїнський рушник.

Учень:

   Бо ж нашому роду нема переводу,
   Хай пісня єднає коріння святі.
   Дай, Боже, нам віру і братню згоду
   На довгі роки, на вічні віки.

Ведучий 1:

(Він говорить, а всі учасники виходять на сцену на фінал).

Людське безсмертя з роду і до роду,
Увись росте з корінням родоводу.
І тільки той, у кого серце чуле,
Хто знає, береже минуле
І вміє шанувать сучасне,-
Лиш той майбутнє вивершить прекрасне!

Ведучий 2:

Рід великий, край багатий,
Лине пісня з поля.
Будем долі віншувати,
Щоб родила доля
І живлющу воду,
Нема роду переводу
І не буде зроду.

З усього в світі найдорожче -
Своя сім’я і власний рід,
Бо навіть предків рідних мощі
Оберігають нас від бід.
Вони уважно з того світу
(нема , повірте забуття)
Спостерігають, як їх діти
Ідуть дорогою життя.
Ми ще не завжди помічаєм,
Та у житті воно так є,

Коли ми добре пам’ятаєм
Родинне вогнище своє.
Якщо шануємо і множим
Свою сім’ю і родовід.
То передати дітям зможем
Цю шану в спадок – заповіт.
Бо без сім’ї і свого роду
(такий закон Всевишній дав)
Немає нації, народу,
Немає жодної з держав.

                               Нехай слова і пісня милозвучні

                               Для вас лунають знов і знов,

                               Хай будуть в серці нерозлучні:

                               Добро, надія, віра і любов.

 Ведучий                    Хай вам сміється доля журавлина,

                                      Поля розлогі колосом цвітуть,

                                      Нехай червоні ягоди калини

                                      Щасливу вашу осявають путь.