|
Тема: НАЦІОНАЛЬНА ПРОБЛЕМАТИКА У ТВОРЧОСТІ
Т. ШЕВЧЕНКА ПЕРІОДУ «ТРЬОХ ЛІТ».
«КАВКАЗ»
Мета: охарактеризувати національну
проблематику в творчості Т. Шевченка періоду «Трьох літ»; опрацювати
ідейно-художній зміст поеми «Кавказ», з’ясовуючи узагальнену ідею твору,
його сатиричну спрямованість; розвивати культуру зв’язного мовлення, вміння
коментувати фрагменти поеми, визначаючи епізоди з ліричним, іронічним,
інвективним забарвленням, вміння робити підсумки; виховувати почуття
солідарності з іншими народами в їх боротьбі за визволення від гніту,
зневажливе ставлення до насильства, жорстокості, прагнення до збагачення
шляхом воєн.
Тип уроку: засвоєння нових знань і
формування вмінь.
Обладнання:
портрет Т. Шевченка, Якова де Бальмена, фотоілюстрації до твору,
міні-виставка творів письменника періоду «Трьох літ», дидактичний матеріал
(тестові завдання, картки), аудіозапис кантати-симфонії С. Людвіга.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань
1. Конкурс «Шляхами життя і
творчості Т. Г. Шевченка»
Умови:
учні розподіляються на дві команди по п’ять осіб, кожна з якої обирає
капітана. Визначається склад журі. Упродовж 9 хв необхідно розгадати
кросворд.
Завдання
для команди І
По вертикалі: 1. Твір Т. Шевченка про
героїчне минуле України. («Гайдамаки»)
По горизонталі: 1. Передовий український
митець, який брав активну участь у викупі Тараса Григоровича з кріпацтва.
(Є. Гребінка) 2. Учений і письменник, з яким Т. Шевченко щиро приятелював
під час перебування в Кирило-Мефодіївському товаристві. (М. Костомаров) 3.
Український письменник, якому Тарас Григорович присвятив поезію.(І.
Котляревський) 4. Звання Т. Шевченка, що надала йому 4 вересня 1860 р. Рада
Академії мистецтв. (Академіка) 5. Як називає себе героїня твору «Лілея»
після смерті матінки? (Байстрям) 6. У силабо-тонічному віршуванні
двоскладова стопа з наголосом на другому складі. (Ямб) 7. Запорозький
полковник, який уславлюється Т. Шевченком у поезії «До Основ’яненка». (А.
Головатий) 8. Альманах, на сторінках якого було надруковано «Причинну»
поета. («Ластівка») 9. Твір Тараса Григоровича, що за жанровою стилістикою
дуже близький до соціально-побутової поеми. («Причинна»)
Завдання
для команди ІІ
По вертикалі: 1. Село, де минуло дитинство
майбутнього письменника. (Кирилівка)
По горизонталі: 1. Посада Тараса у пана
Енгельгардта. (Козачок) 2. Місто, де відбулося вінчання Яреми та Оксани,
героїв твору «Гайдамаки». (Лебедин) 3. Фортеця, де відбувалася солдатська
служба митця. (Орська) 4. Півострів — місце перебування заарештованого Т.
Шевченка впродовж сімох років. (Мангишлак) 5. Жанр «Лілеї». (Балада) 6.
Соціальне становище малого Тараса. (Кріпак) 7. Журнал, навколо якого
згуртувалися українські письменники, знавці, колишні кирило-мефодіївці.
(«Основа») 8. Міфічні істоти, що є винними у смерті героїні твору
«Причинна». (Русалки) 9. Що перемальовував майбутній видатний митець у
Літньому саду. (Статуї)
Підсумок
конкурсу. Оголошення журі його результатів.
2. Доведи або спростуй думку.
-
Висловлюючи своє захоплення романтикою козаччини, республіканським ладом
Гетьманщини у творі «До Основ’яненка», Т. Шевченко вболіває над недолею
сучасної йому України, поневоленої царатом, нещадно визискуваної
кріпосниками.
-
«Гайдамаки» — переважно романтичний, ліроепічний твір.
-
Шевченків «Кобзар» вийшов окремою книжкою 1840 року. Він засвідчив: а)
початок активного книгодрукування українською мовою: б) появу великого
поета в Україні.
ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація
навчальної діяльності
ІV. Основний зміст уроку.
«Кавказ»
— найкраще свідоцтво могутнього, всеобіймаючого, щиролюдського почуття
нашого поета. І. Франко
У
«Кавказі» поет викриває самодержавство, царизм як гнобителя народів. В.
Сухомлинський
1. Вступне слово вчителя про
творчість
Т. Шевченка
періоду «Трьох літ»
У 1843
р. Шевченко поїхав на Україну, де не був 14 років. Відвідав він рідну
Кирилівку, був і в інших місцях на Київщині, на Чернігівщині, на
Полтавщині. Поета глибоко вразило тяжке становище закріпаченого селянства.
Шевченко глянув тепер на життя народу не очима підліткакріпака, а очима
дорослої освіченої людини з передовим політичним світоглядом. Митець
побачив і відчув, що в народних массах росте сила гніву проти гнобителів.
Ці умови (зростання народного руху і піднесення визвольних прагнень
передової інтелігенції) мали вирішальний вплив на політичний розвиток
Шевченка. Від оспівування героїчного минулого й подвигів славних предків
поет переходить до сатири, спрямованої проти царизму та поміщиків. Визріває
критичний реалізм Т. Шевченка. З-під пера поета виходять сатири, сповнені
великого революційного гніву: «Сон», «Кавказ», «І мертвим, і живим...».
Мотиви революційної боротьби посіли значне місце в ліриці цих років («Три
літа», «Заповіт», «Холодний Яр»). Зміни, що сталися в настроях і думках
поета, яскраво передає він сам у вірші «Три літа», який має певне
програмове значення. (Назву цього вірша поет узяв для рукописної збірки
поезій.) З одним із творів періоду «Трьох літ» ми ознайомимося сьогодні — це поема «Кавказ».
2. Робота над твором Т. Шевченка
«Кавказ»
2.1. Історична епоха, відтворена
у «Кавказі» (матеріал для вчителя й учнів).
Російський
царат здавна зазіхав на цей «прекрасний, але дикий край». Уже Петро І
розумів, яке значення мало б завоювання Каспійського моря і прилеглих до
нього земель для воєнної та економічної могутності Росії. Активні воєнні
дії за підкорення всього Кавказу ненаситній Росії розпочалися 1817 р. й
тривали майже півстоліття (до 1864). Російська армія була неоднорідною:
крім строкових солдатів у неї влилося багато кримінальних злочинців,
усіляких авантюристів, хижих шукачів легкої наживи. Убивати, грабувати, руйнувати,
нищити — стало їхньою професією, органічною потребою, засобом наживи. Для
офіцерства різних рангів ця війна була доброю нагодою одержувати чини,
ордени, монарші милості, багатства. Кавказька війна була дуже жорстокою. За
наказом командування, озвірілі солдати руйнували аули, грабували майно
тубільців, випалювали ліси, витоптували ниви й городи, вирубали сади й
виноградники. Особливо жорстоко розправлялися з «непокірним» місцевим
населенням. Чоловіків, старих людей убивали, а жінок, дітей, юнаків і
дівчат продавали в рабство. Наприклад, тільки генерал Вельямінов за один
лише 1823 рік продав у рабство ногайцям близько двох тисяч полонених
кавказців по 150–250 карбованців за кожного. Він же утвердив звичай
відрубувати голови горцям, за що платив солдатам по десять карбованців за
одну, а черепи відправляли до Петербурга в Академію наук. Довгі десятиліття
горці відчайдушно захищали свій край, але встояти перед численним і добре
озброєним ворогом не мали змоги. Нечисленні поселення, які не чинили опору
завойовникам (так звані мирні), були пограбовані також, а їхні мешканці
перетворені в напіврабів, проте й серед них убито чимало. На «звільнених»
землях царі селили «надійних людей»: росіян, козаків, «героїв» та інвалідів
цієї війни, усіляких злочинців і приблуд. Найплодючіші землі дарувалися
російським дворянам.
2.2. Джерела для написання
твору.
-
Приводом для написання поеми була смерть близького знайомого Т. Шевченка,
офіцера Якова де Бальмена, який загинув у 1845 р. в одному з походів
царського війська на Кавказ.
-
Боротьба між царським урядом і Шамілем, який очолював націоналістичний
реакційний рух на Кавказі, відома в історії під назвою мюридизм.
-
Матеріал про життя й побут кавказьких народів, який поет отримав від
фольклориста О. Афанасьєва-Чужбинського. Отже, написаний твір у 1845 р. в
Переяславі.
2.3.
Кому присвятив свою поему письменник? Хто він, Яків де Бальмен, смерть
якого так вразила Т. Шевченка? Присвячена ця поема другу-художнику Т.
Шевченка, який загинув на війні проти кавказьких народів. Рід де Бальменів
походив із Шотландії. Складними шляхами один із представників цього роду
потрапив до Росії, де довгий час служив у гвардійському полку. Вислужився
до високого чину. Дістав маєтки. Один із його нащадків — Петро де Бальмен —
поселився в Україні в с. Липовці на Полтавщині, де і народився Яків.
Майбутній товариш Шевченка блискуче закінчив Ніжинську гімназію вищих наук,
яка справедливо вважалася одним із найкращих тогочасних навчальних
закладів. Молодий випускник Ніжинської гімназії вищих наук став офіцером.
Щоправда, військова служба не особливо вабила юнака, головними пристрастями
якого була література та малювання. В обох галузях мистецької діяльності
він виявив неабияку обдарованість. Незважаючи на іноземне походження свого
роду і на свій графський титул, Яків де Бальмен не тільки перейнявся
повагою до України та її простого люду, а й став патріотом нашої землі.
Уперше він зустрівся з Шевченком наприкінці червня 1843 р. під час
іменитого балу княгині Т. Волховської. Яків де Бальмен змушений був відбувати
військову службу на Кавказі. Його розум, освіченість, високий гуманізм,
співчутливість до народів, що виборювали волю, робили його противником
загарбницької політики імперської Росії. Про це свідчить малюнок митця, на
якому в карикатурній формі зображено Миколу І. Відомо, що всіх, хто не
влаштовував царя та його наближених, посилали, як тоді говорили, «під
черкеські кулі». Для охоронців самодержавства це був один зі способів
позбавлятись інакомислячих. У липні 1845 року Яків де Бальмен взяв участь у
так званому Даргинському поході. Ті, хто там був і добре пам’ятав воєнну
ситуацію, свідчили, що його послали на певну смерть. Так воноі сталось: 14
липня Шевченків товариш загинув.
2.4. Тема: викриття загарбницької політики
російського самодержавства, показ страждань поневолених народів Кавказу,
зображення реакційної ролі церкви і прогнилої дворянської культури.
2.5. Ідея: співчуття поневоленим,
схвалення патріотичної і мужньої боротьби горців, утвердження безсмертя
народу, гнівний осуд самодержавства, кріпосництва і православ’я — душителів
свободи, носіїв темноти, страждань та звироднілої панської моралі,
полум’яний інтернаціональний заклик об’єднаної боротьби всіх народів проти
спільного ворога — російського царизму.
2.6. Основна думка: «Борітеся — поборете!».
2.7. Жанр:
-
сатирична поема з елементами ліричного;
- цей
твір не є у повній мірі поемою. У ній немає героїв, сюжету, не зображено
динаміки розвитку характерів персонажів через сюжет. Немає епічних картин,
епізодів, твір наскрізь ліричний, філософський, емоційний. Але значущість
проголошених у «Кавказі» гуманістичних ідей підіймає цей твір до рівня
політичної і сатиричної поеми, у якій цілісною картиною зображено
загарбницьку політику імперії і проголошено гімн волі та жалю за невинно
загиблими;
- І.
Франко назвав «Кавказ» огненною поемою. «Шевченко з його сонячним
темпераментом — це такий вогонь, який кидає свої відблиски на всі народи,
що борються за справедливість і красу...»;
-
Сатиричний твір — інвектива з елементами лірики та героїки.
2.8. Сюжет.
- Поема
розповідає про загарбницьку безглузду війну, що десятиріччями веде
самодержавство з маленькими кавказькими народами, чия національна
свідомість настільки висока, що не вдається цей народ здолати.
- У
творі звучить ніби гімн героям-кавказцям, що борються за волю, й
звинувачення в безглуздій невиправданій війні, яка не принесе користі ні
Кавказу, ні народам імперії. Тільки верхівка країни може отримає зиск і
задоволення.
2.9. Композиція.
Твір
написаний у формі революційно-викривального ліричного монологу, сповненого
ораторських, агітаційно-закличних інтонацій надзвичайної пристрасної сили.
Це монолог, точніше — цикл монологів, що має різних адресатів, і від
адресатів залежить характер і ступінь поетової пристрасті. Вся колосальна
панорама російського життя з безліччю внутрішніх планів і переходів, зі
складними образами в поемі вмістилася в 178 віршованих рядках.
Експозиція: романтичне зображення величі
Кавказьких гір; давньогрецький міф про Прометея.
Зав’язка: розмірковування автора над
стражданнями, приниженням народу від жорстоких утисків катів-гнобителів та
засудження бездіяльності, пасивності простого люду в зв’язку з цим.
Кульмінація: монолог-звернення колонізатора
до горця.
Розв’язка: інтимний реквієм по загиблому
другові, «доброму», «незабутньому» Якову де Бальмену, який випив з
московської чаші московську отруту». Значить, його вбивця — царизм, а не
горці.
2.10. Художні особливості твору.
Для
викриття та засудження загарбницької політики влади Т. Шевченко створює
рядки, сповнені великого емоційного напруження. Мова поеми наповнюється
гіперболами, використаними у зростаючій градації риторичними питаннями й
окликами. Сатирична метафора «війна — царське полювання» розгортається в
сарказмі й іронії панегірика царю-«батюшке» та його «хортам, і гончим, і
псарям». Протиставляє цареві він справжніх славних героїв, борців за волю.
Так на контрасті створюється напружена поезія: від сарказму — до лірики,
від іронії — до уславлення. Поетика твору підпорядкована завданню втиснути
у невеличкий обсяг величезну картину життя в Російській імперії, цілий
калейдоскоп образів і роздумів. Тому мова твору афористична і лаконічна
(«борітеся — поборете»).
2.11. Віршований розмір.
Значна
частина сатири написана чотиристопним ямбом, поет відчув силу
«викривального ямба», як називають цей розмір, і з гнівом кинув його на
ненависного ворога.
2.12. Ідейно-художній зміст
твору.
Поема
починається похмурим пейзажем гір, оповитих таємними хмарами і засіяних
горем, политих кров’ю. Горем і кров’ю горців. Пейзаж — подальша розповідь
про сумні події. З цією метою автор використав народнопоетичний
метафоричний образ засівання горя і сліз. У символічному образі Прометея Т.
Шевченко показав незламність народів царської Росії, їх титанічність і
життєдайність, що протистоїть хижаку — царизму, який «карає... що день...
добрі ребра й серця розбиває» і п’є кров трудящих. Але народ безсмертний,
його кров «живуща», і тому кат народів «не вип’є живущої крові», «не скує
душі живої». Поет незмірно радіє з приводу того, що серце народу «знову
оживає і сміється знову». Як гімн нездоланності народу звучать натхненні
слова поета: Не вмирає душа наша, / Не вмирає воля. У минулому звертанні до
Бога Т. Шевченко говорить про спільність долі всіх народів царської імперії
— «правда наша п’яна спить». Кати — царі і царята — до того знущаються над
людьми, що «течуть... кровавії ріки», що тяжко зароблений хліб насущний
селянка замішує не водою, а «кровавим потом і сльозами». Повторивши далі
початковий пейзаж, автор показує невимовні страждання народу уже не в
переносному, а в прямому значенні: Лягло костьми / Людей муштрованих
чимало. / А сльоз, а крові? Так Т. Шевченко висловлює гнів не тільки до
винуватців трагедії народу, а й трагедії війська, яка полягає не тільки в
тому, що гинули тисячі солдат, а й у тому, що солдати — вчорашні селяни —
стріляли в таких же селян. За цей всенародний злочин автор саркастично
глузує з царя, ставлячи його в один ряд з псарями і собаками-хортами. Зразу
ж після в’їдливого «Слава!», яке треба розуміти як «Ганьба царям», Шевченко
знову вживає те саме слово «слава», але вже в прямому розумінні. Він
славить кавказькі сині гори і мужніх горців — «лицарів великих».
Звертаючись до всіх народів, уярмлених царизмом, поет закликає: «Борітеся —
поборете!», бо за них правда. Так забриніли в поемі скупі, але глибокі
мотиви революційної героїки. Твір
викриває гнобительську суть поміщицько-самодержавного ладу. Царську Росію
поет змалював як велику тюрму народів: «А тюрм, а люду!.. Що й лічить!».
Провідниками цієї політики є царська влада, поміщики і духовенство. З
ненавистю говорить Т. Шевченко про панівний клас тодішньої Росії, про клас
поміщиків, як недолюдків, що знущаються з трудящих. Поет викриває
панів-лібералів, які вважали себе народолюбцями, бо називали трудящих
братами. За їхні брехливі запевнення в любові до народу Т. Шевченко
характеризує їх як «суєсловів, лицемірів». Він з обуренням говорить: Ви
любите на братові / Шкуру, а не душу! Православна церква, яка була опорою
кріпосницьких порядків і розсадником темряви, виправдовувала грабіжницькі
дії царизму та поміщиків: В нас дери, / Дери та дай, / І просто в рай, /
Хоч і рідню всю забери! Так «просвіщали» народ служителі церкви. У гнівних
словах розкриває поет, яку «науку» несли народові духовні й світські
царські «цивілізатори»: Як і тюрми мурувати, / Кайдани кувати, / Як і
носить!.. Царизм здійснював свою політику на Кавказі ціною багатьох тисяч
людських жертв, ціною глибокого народного горя. Викриваючи хижацьку
діяльність самодержавства, Т. Шевченко закликав боротися проти нього,
оспівав славу тих, хто не корився силі гнобителів.
2.13. Опрацювання образів твору.
Робота в малих групах.
2.13.1. Прометей.
- За
давньогрецькими міфами Прометей — титан, який украв вогонь з Олімпу, де ним
користувалися тільки боги, і передав його людям, за що був покараний
Зевсом,— прикутий до скелі на Кавказі. Щодня орел викльовував у нього
печінку, проте за ніч вона виростала знову. Прометей піддавався жахливим
мукам.
- У
творі Т. Шевченка, образ Прометея — символ народної волі, що не вмирає.
Створюючи цей образ, поет не йшов сліпо за відомим грецьким міфом, а брав
тільки деякі його риси, потрібні для втілення задуманого, а саме: фатальну
трагічність і безсмертя Прометея.
Прометей
у поемі — це філософський образ, що звернений був до революційних сил
народу і закликав їх до самоусвідомлення своєї історичної ролі та активної
дії, до оптимізму й віри
в
перемогу над самодержавством.
Прометей
— народи гірські, що їх мучить самодержавство.
2.13.2. Орел.
- Образ Орла
— символ російського самодержавства, що веде загарбницьку війну. Даремні
намагання хижого птаха побороти силу волі й прагнення до життя. Важливо, що
«орел», який є у міфі і якого Т. Шевченко показав у поемі, набув
додаткового і, головне, актуального символічного значення: орел (щоправда,
двоголовий) був гербом царської Росії.
2.13.3. Завойовник-колонізатор.
Колонізатор
— царизм фальшиво твердить, що хліб і хату горця ніхто не відбере в нього,
а його самого «не поведе... в кайданах». Втрачаючи владу над собою,
загарбник проговорюється, що він хотів би «подарувати» йому його власну
хату, а хліб хотів би кинути горцеві, «як тій собаці». Він мріє про той
час, коли горці будуть платити податок навіть за сонце. Підступний
колонізатор облудливо закликає горців до дружби з ним і обіцяє, що від
нього горці «багато б дечому навчились!». У пориві туполобого захоплення
собою загарбник хвалиться своєю «культурою», а в дійсності показує своє
варварство і цинізм. Хижак хвалиться тим, що «французів лає», тобто
переслідує вільнодумний дух французького просвітительства — Вольтера,
Дідро: «Продаєш або в карти програєш людей... не негрів.., а таких...
хрещених.., но простих. Ми не гішпани». Чим же вихваляються колонізатори?
Класовою нерівністю, злиднями, політичним безправ’ям, насильством,
темнотою, продажністю і фальшивістю церкви, переслідуванням прогресивної
думки і торгівлею людьми, мов худобою.
2.14. Аналізування змісту твору.
Бесіда за питаннями:
-
Подивіться на карту. Де розташований Кавказ? Хто з вас відвідував його місцевість?
Які враження від цього мали?
- Чому
свій твір Т. Шевченко присвятив Якову де Бальмену?
- З якою
метою автор на початку твору використав пейзаж?
- Для
чого письменник у поемі згадує про Прометея, героя давньогрецького міфу? Що
уособлює цей герой? Заради чого він страждає?
- Чи
можна образи Прометея і орла-хижака вважати символічними? Що саме
уособлюють ці герої?
-Про що
свідчить звертання поета до бога?
- Якою
ціною здійснювалося приєднання Кавказу до Росії? Як про це зазначено у
творі?
- Як
поет ставиться до боротьби горців з російським самодержавством?
- Яким у
творі зображено колонізатора? Відповідаючи, посилайтеся на зміст його
монологу-ставлення до горців. Чим він вихваляється?
- За що
Т. Шевченко критикує церкву? У чому він її звинувачує?
- Що
намагався висловити поет, звертаючись удруге до Бога?
- Як у
творі пояснюються поняття «царизм», «самодержавство»?
- Чому
закінчення «Кавказу» — це реквієм? Через що Т. Шевченко вважає винним у
смерті друга самодержавство, а не горців?
- Чим
вразив вас цей твір?
V. Закріплення вивченого
матеріалу.
1. Проведення тестового
опитування
1.
Період творчості Т. Шевченка, до якого належить поема «Кавказ»:
а)
ранньої; б) «Трьох літ»; в) останніх років; г) «У казематі».
2.
Описуючи гори Кавказу, поет звертає увагу читача на те, що вони:
а) надто
високі; б) засіяні горем; в) дуже старі; г) дивують своєю красою.
3. З
питанням «Коли вона прокинеться?» письменник звертається до:
а)
справедливості; б) долі людської; в) свідомості кавказців; г) совісті
гнобителів.
4. Народ
уславлюватиме бога у разі, якщо він його:
а)
духовно збагачуватиме; б) захистить і заспокоїть; в) звільнить від
поневолення;
г)
шануватиме і прославлятиме у своїх молитвах.
5. Війна
— це не тільки смерть «людей муштрованих», але й:
а)
голод; б) сльози; в) хвороба; г) розчарування.
6. Поет
у творі возвеличує не тільки «лицарів великих», але й:
а) гори
Кавказу; б) Бога святого; в) батьків загиблих; г) тогочасну історичну
епоху.
7.
Характеризуючи правду, Т. Шевченко обурено проголосив, що вона:
а)
закута в кайдани; б) кров’ю полита; в) п’яна; г) химерна і підступна.
8.
«Ненагодованою і голою» в поемі є:
а)
мудрість людська; б) ріка зі сльозами і кров’ю муштрованих; в) хмара за
горами;
г)
сердешна воля.
9. Визначте
віршований розмір уривку з твору: Слава! Слава! / Хортам, і гончим, і
псарям, / І нашим батюшкам-царям / Слава!
А) Ямб;
б) хорей; в) анапест; г) дактиль.
10.
Поема написана у формі революційно-викривального ліричного:
а)
діалогу; б) полілогу; в) монологу; г) трактату.
11.
Лейтмотивом у творі є рядки:
а) Не
нам на прю з тобою стати! / Не нам діла твої судить!
Б) Кати
знущаються над нами, / А правда наша п’яна спить;
в)
Борітеся — поборете, / Вам бог помагає!
Г) За
горами гори, хмарою повиті… / Засіяні горем, кров’ю политі.
12.
Символічними у творі є образи:
а)
Прометея та орла; б) чуреку і саклі; в) правди і волі; г) храму і каплиці.
Примітка.
За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.
2.
Робота на картках
Картка №
1
1. Як ви
вважаєте, що мав на увазі Т. Шевченко, зазначаючи: Кати знущаються над
нами, / А правда наша п’яна спить? Наведіть переконливі аргументи.
2. Чому,
на думку митця, «християне малим ситі»? Вмотивуйте це припущення.
3.
Неситим автор поеми називає:
а)
Прометея; б) орла; в) царя Миколу І; г) Кавказ.
Картка №
2
1.
Дослідіть, яким чином у творі засуджується кріпацтво й утиски простого люду
самодержавством. Свої міркування узагальніть.
2.
Підтвердіть або спростуйте думку Т. Шевченка: …Неситий не вмре / На дні
моря.
Про що
свідчить це висловлювання?
3.
Композитор, який написав на Шевченкову поему симфоніюкантату «Кавказ»
(1902–1913):
а) М.
Лисенко; б) Б. Буєвський; в) С. Людкевич; г) М. Васильєв.
Картка №
3
1. Чому
автор «Кавказу» вважає, що народ-борець не може бути позбавлений волі?
Відповідь обґрунтуйте.
2. Чи
можна, на ваш погляд, ототожнити Прометея з тими, кого самодержавство
намагається знищити або зробити своїми рабами? Власні припущення
вмотивуйте.
3. Яків
де Бальмен, як і Т. Шевченко:
а) був
членом Кирило-Мефодіївського товариства;
б) з
дитинства залишився сиротою;
в) гарно
малював;
г) умів
грати на флейті.
VІ. Підсумок уроку.
Немає
сумніву, такі твори, як Шевченків «Кавказ», залишаться в духовній скарбниці
людства. І навіть тоді, коли наші далекі нащадки із сумнівом, недовірою і
жахом дізнаватимуться про часи, сповнені кривавих трагедій, такі пам’ятки
красного
письменства
не втратять своєї принадності, залишаючись ідеальним втіленням істинної
людяності й художньої гармонії.
VІІ. Оголошення результатів
навчальної діяльності.
VІІІ. Домашнє завдання.
Знати
зміст твору Т. Шевченка «Великий льох», скласти тестові завдання до
зазначеної поезії.
Тема: Т. Г. Шевченко.
Творчість періоду заслання
|
Мета: розповісти про життя і творчість
Т.Г. Шевченка періоду заслання; пояснити обставини, які вплинули на поета в
цей час, поглибити знання про Шевченка-художника, розвивати образне мислення,
формувати естетичні смаки, вчити розуміти поезію, грамотно висловлювати
власні думки; виховувати пошану до Великого Кобзаря, прищеплювати любов до
поезії, рідного краю, літератури.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань, урок-подорож.
Обладнання: мультимедіапрезентація, автопортрети та репродукції картин
Т.Г.Шевченка періоду заслання; святково прикрашений стіл, свічка, квіти;
фрагменти фільму «Тарас Шевченко» (1951 р. реж. І. Савченко)
«Він був сином мужика і став володарем в царстві духа.
Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури…
Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла,
та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу».
І. Франко
Хід уроку
І Вступне слово вчителя
Добрий день, любі діти! Сьогодні на уроці ми з вами ознайомимось з творчістю
Тараса Григоровича Шевченка періоду заслання. З самого початку заслання поет
знехтував заборону царя Миколи І писати й малювати. Криючись від стороннього
ока , він продовжує віршувати, протестуючи проти царського свавілля,
показуючи готовність боротися до кінця.
Письменник перебував десять років у спекотних пісках. Відчув на собі десять
років солдатської муштри під постійним наглядом «недремлючого ока». Всі і
роки він не складав зброї, він закликав до боротьби з самодержавством. Воля,
воля і ще раз воля – ось головна тема його невольничих поезій.
ІІ
Актуалізація опорних знань учнів
Евристична бесіда
Що вам відомо про діяльність Кирило-Мефодіївське братство?
Як це пов’язано з життям Т.Г. Шевченка?
Які вам відомі твори, що спрямовані проти царської влади?
Що було причиною арешту Т.Г.Шевченка?
ІІІ Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу
Учні класу поділені на групи «Історики», «Географи», «Мистецтвознавці»,
«Літературознавці», «Біографи». Кожна група захищає свій проект,
підготовлений вдома.
Історик. 1846 року Тарас Шевченко вступив в Кирило-Мефодієвського
товариства, де пропагує революційні ідеї, читаючи свої безцензурні твори.
1947 року після доносу провокатора почалися арешти членів організації, на
дніпровській переправі було заарештовано Тараса Шевченка і відправлено у
Петропавлівську фортецю (Петербург), ІІІ відділ каземату. Чекаючи вироку, він
починає писати поезії, які вже на засланні об’єднав у цикл «В казематі. Моїм
союзникам посвящаю». Вирок було оголошено 30 травня 1947 року, а 9 червня
Шевченко був уже в Оренбурзі.
Історик. До Оренбурга його привезли за 8 діб. Ось як був зацікавлений
царат якнайшвидше позбутися поета. З Оренбурга Шевченка відправили в Орське
укріплення, де поет стає солдатом ІІІ роти. Микола І , затверджуючи вирок
написав: «Под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать». Тоді ж
заборонили всі друковані твори Шевченка.
Виходить хлопець-читец (Шевченко)
Шевченко. Якби я був недолюдком, кровопивцею, то й тоді для мене
страшнішої кари не можна було б придумати… І до всього мені ще заборонено
малювати… Трибунал під головуванням самого сатани не міг би винести такого
холодного нелюдського вироку. (читає вірш «Мені однаково»)
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими,
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій – не своїй землі.
І не пом`яне батько з сином,
Не скаже синові: «Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись».
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені!
Шевченко дістає захалявну книжечку, щось пише в ній. Починає задумливо
читати.
Дай дожити, подивитись,
О Боже мій милий!
На лани зелені
І її могили!
А не даси, то донеси
На мою країну
Мої сльози; бо я, Боже!
Я за неї гину!
Може, мені на чужині лежать
легше буде,
Як іноді в Україні
Згадувати будуть!
Донеси ж,
Мій Боже милий!
Або хоч надію
Пошли в душу… бо нічого,
Нічого не вдію
Убогою головою,
Бо серце холоне,
Як подумаю, що, може,
Мене похоронять
На чужині, - і ці думи
За мною сховають!..
І мене на Україні
Ніхто не згадає!
Історик. Оточений наглядачами й шпигунами, у нестерпно тяжких умовах
поет продовжує писати, творити, малювати. Задобрюючи ротного та його
прибічників горілкою, деколи залишав на одну-дві години казарму, щоб
прогулятися по степу, побути на самоті зі своїми думками. Повернувшись з
прогулянки, поет часто змушений був іти до крамаря, щоб викупити в нього свою
книгу, заставлену солдатами за горілку.
Географ. Тодішній Оренбург хоч і був далекою окраїною царської Росії,
але чималим за кількістю населення повітовим містом. Він являв собою
укріплену прикордонну фортецю і був важливим торговельним центром і форпостом
для просування Росії вглиб Середньої Азії. Своє найменування місто здобуло
від назви річки Ор, бо засноване спочатку в районі впадання цієї річки в
Урал. Оренбург був військовим містом і одночасно місцем для політичних
в’язнів.
Географ. Журналіст ХІХ ст. І.О. Матов згадує Орську фортецю так:
«Восени тут дощі і непролазна багнюка, про що свідчить той факт, що ще 1887
року в самому центрі міста втонув верблюд. Узимку – морози й страшні буревії,
які засипають цілі хутори й аули. Суворий край! А навесні степ оживає й до
половини липня квітне, ніжиться й являє собою гарну візерунчасту скатертину
пишної рослинності. Але скоро все щезне: гаряче сонце робить з цієї чудової
скатерки вицвілу, сумну й пожовклу рівнину, порізану де-не-де піщаними
барханами».
Учень-читець.
І там степи, і тут степи,
Та тут не такії –
Руді, руді, аж червоні,
А там голубії,
Земнії, мережані
Нивами, ланами,
Високими могилами,
Темними лугами.
А тут бур`ян, піски, тали…
І хоч би на сміх де могила
О давнім давні говорила,
Неначе люде не жили.
Учень-читець.
Думи мої, думи мої,
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині.
Прилітайте сизокрилі
Мої голуб’ята,
Із-за Дніпра широкого
У степ погуляти
З киргизами убогими.
Вони вже убогі,
Уже голі… Та на волі
Ще моляться Богу.
Прилітайте ж, мої любі,
Тихими речами
Привітаю вас, як діток,
І заплачу з вами.
Географ. У січні 1848 року ширились чутки про похід у степ, у Раїмську
фортецю, що на р. Сирдар`ї. У березні цього року до Оренбурга приїхав
капітан-лейтенант флоту О.І.Бутаков, який за рекомендацією відомого
російського мореплавця Ф.Ф.Белінсгаузена був призначений начальником
експедиції для вивчення й опису Аральського моря. Коли в Оренбурзі зайшла
мова про спорядження експедиції ті, хто співчутливо ставився до Шевченка і
прагнув хоч якоюсь мірою полегшити його становище, зверталися до Бутакова з
проханням включити до експедиції Шевченка як художника. Це вирішило б питання
про дозвіл Шевченкові малювати і разом з тим частково позбавило б його від
труднощів солдатської служби. Бутаков був зацікавлений мати хорошого
художника, оскільки в ті часи , при відсутності фотографії,, успіх подібної
експедиції значною мірою залежав від того, який художник в ній братиме
участь.
Географ. На початку травня обоз, що складався 1500 башкирських
однокінних підвід, під прикриттям роти піхоти, до якої входив і Шевченко,
двох сотень оренбурзьких козаків і двох гармат з прислугою, вирушив з Орська
на Раїм. На підводах в розібраному вигляді переправляли шхуну «Константин»,
яку було збудовано в Оренбурзі. Під час першого переходу через річку Мендибай
експедиція спостерігала пожежу в степу. Шевченко зафіксував її аквареллю.
Місцевість, через яку вони йшли, була пустелею, тому в експедиції було 3
тисячі верблюдів.
Літературознавець. Шевченко згадує про цей похід у своїй повісті
«Близнецы». Ось що він пише: «До колодцев оставалось еще верст 10, и эти 10
верст показались мне десятью десять. Жара была нестерпимая. Никогда в жизни я
не чувствовал такой страшной жажды, и никогда в жизни я не пил такой гнусной
воды, как сегодня. Отряд, посылаемый вперед для расчистки колодцев, почему-то
не наше лих, и мы пришли на гнилую солено-горько-кислую воду, а вдобавок ее в
рот нельзя было взять, не процідивши: она пенилась вшами и микросконичными
пьявками».
Мистецтвознавець. За кілька кілометрів до форту Кар-Бутак 26 травня
зустрілося єдине на всьому шляху від Орська до Раїма дерево-осокір, назване
місцевими мешканцями Святим деревом. Шевченко залишив малюнок цього дерева -
«Джангис-агач».
Учень-читець. Одним єдине при долині
В степу край дороги
Стоїть дерево високе,
Покинуте богом.
Покинуте сокирою,
Огнем не палиме,
Шепочеться з долиною
О давній годині.
І каймаки не минають
Дерева святого.
На долину заїжджають,
Дивуються з його.
І моляться, і жертвами
Дерево благають,
Щоб парості розпустило
У їх біднім краї.
Географ. Експедиція О.М. Бутакова прибула до Раїма, протягом місяця
вони збирали шхуну «Костянтин» й вирушили у плавання по Аральському морю. До
речі, зараз це море дуже зменшилося у своїх розмірах, тому що води річок, які
в нього впадають, використовують для зрошення. Експедиція відкрила декілька
островів, досліджувала клімат, рослинний і тваринний світ, вимірювала глибину
Аральського моря, а Шевченко тим часом змальовував береги Аралу.
Мистецтвознавці демонструють картини Шевченка (слайди)
Літературознавець. Цикл «В казематі», що є своєрідним прологом до
«невільничої» лірики Шевченка, складається з 13 віршів. Пізніше поет додав до
цього циклу ще дві поезії. Тугою віє від поезій «Не кидай матері!», «За
байраком байрак», «Чого ти ходиш на могилу?» . особливо смутно стає, коли
читаєш «Ой три шляхи широкії» - одну з перлин Шевченкової лірики.
Учень-читець. Ой три шляхи широкії
Докупи зійшлися.
На чужину з України
Брати розійшлися.
Покинули стару матір.
Той жінку покинув,
А той сестру. А найменший –
Молоду дівчину.
Посадила стара мати
Три ясени в полі.
А невістка посадила
Високу тополю.
Три явори посадила
Сестра при долині…
А дівчина заручена –
Червону калину.
Не прийнялись три ясени,
Тополя всихала,
Повсихали три явори,
Калина зов’яла.
Не вертаються три брати.
Плаче стара мати,
Плаче жінка з діточками
В нетопленій хаті.
Сестра плаче, йде шукати
Братів на чужину…
А дівчину заручену
Кладуть в домовину.
Не вертаються три брати,
По світу блукають,
А три шляхи широкії
Терном заростають.
Літературознавець. Головним мотивом циклу «В казематі» є заклик бути
вірним народові, Україні, своїй Вітчизні. Найсильніше нескореність поета,
його любов до України висловлені у вірші «Мені однаково…». Шевченко виступає
як патріот, його найбільше хвилює не особиста доля, а доля України. У віршах
«Ой одна я , одна», «За байраком байрак», «Чого ти ходиш на могилу?» звучить
мотив суму і самотності, кохання і розлуки. Поет також розповідає про тяжку
долю рекрутів у вірші «Рано-вранці новобранці».
Не можна не згадати «Садок вишневий коло хати», найбільш відомий вірш циклу,
який хвилює нас своєю поза часовістю і постає символом невмирущості нації,
яка вміє і любить і працювати, і співати, і жити. Між рядками віршів цього
циклу прочитується ще один мотив – прагнення до волі.
Учень-читець. Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть
Сім`я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
Учень-читець. В неволі тяжко, хоча й волі,
Сказать по правді, не було.
Та все-таки якось жилось,
Хоч на чужому, та на полі.
Тепер же злої тії долі,
Як Бога, ждати довелось.
І жду її, і виглядаю,
Дурний свій розум проклинаю,
Що дався дурням одурить,
В калюжі воду утопить.
Холодне серце, як згадаю,
Що не в Украйні поховають,
Що не в Украйні буду жить,
Людей і Господа любить.
Біограф. Після завершення експедиції Шевченко працював над своїми
ескізами, які виконав під час степових походів та подорожей Аральським морем.
Керівник експедиції О.М. Бутаков подав рапорт начальству про полегшення умов
перебування Тараса Шевченка, але Петербург відмовив. Але поета підстерігало
нове лихо, яке постало зовсім несподівано. Шевченко помітив , що один
прапорщик залицявся до дружини К. Герна, який був його другом. Уступаючись за
честь свого приятеля, він викрив ці потайні побачення і разом з ним ганебно
осоромили прапорщика. Той в свою чергу подав донос на Шевченка командирові
Оренбурзького корпусу про те, що Шевченко ходить у цивільному одязі, живе на
приватній квартирі і малює, тобто не виконує монаршої волі.
Біограф. Майже півроку поневірявся поет у тюрмах, на допитах. Із
Петербургу прийшов вирок – відправити Шевченка в найбільш пустельні закутки,
позбавити зв’язків із світом, заборона малювати й писати під суворим
наглядом. Так Шевченко опинився в Новопетровському укріпленні, на
північно-східному березі Каспійського моря. Тут поет провів довгих сім років.
Географ. Півострів Мангишлак – найбільш західний виступ східного
берега Каспійського моря (показує на карті), зараз належить Казахстану. З
півночі він омивається Мангишлацькою затокою, з півдня – Казахською.
Місцевість здебільшого рівнинна з невисокими хребтами на півночі. Постійних
рік на Мангишлацькому півострові немає, рослинність пустинна – полин,
солянки. Зараз Новопетровське укріплення називається Фортом Шевченка. За
легендою, саме тут Шевченко посадив гілочку, з якої розрісся цілий вербовий
гай.
Мистецтвознавець. В середині травня 1851 р. до Новопетровська прибула
геологічна експедиція на чолі з гірничим інженером штабс-капітаном О.
Антиповим, в завдання якої входило виявити поклади кам’яного вугляр на
Мангишлацькому півострові. Невдовзі Шевченко приєднався до цієї експедиції як
художник. Просуваючись шляхом між хребтами гір Кара-Тау і Ак-Тау, він малює
здебільшого найвиразніші краєвиди.
(демонструє картини Шевченка: «Акмиш-Тау». 1851 р., «Чиркала-Тау»
1851-1857 рр.. «Гострий берег острова Миколи» тощо )
Шевченко. «Тепер сиджу в Новопетровському укріпленні та чекаю, що далі
буде. Тут справжня пустеля! Пісок та камінь; хоч би травичка, хоча б одне
деревце – нічого нема. Навіть гори порядної не побачиш – просто казна-що.
Дивишся, дивишся, та такий сум тебе візьме – просто хоч давись; так і
удавитись нічим».
Мистецтвознавець. Сповнений творчої наснаги , митець жадібно
використовував кожну нагоду малювати під час експедиції. Протягом короткого
часу він створив серію акварелей, пейзажів, портретів, сепій. До цього
періоду відноситься серія малюнків «Притча про блудного сина». Шевченко
задумував створити серію із 12 малюнків, але встиг закінчити лише 8. Циклом
цих творів митець немов підсумовує свою художню діяльність на засланні.
Мистецтвознавець. Перебуваючи на засланні Шевченко дуже часто малював
місцевих мешканців – казахів. Якраз в ті роки на півострові Мангишлак була
велика посуха, яка призвела до смерті місцевих кочівників. Їхні діти часто
зграями ходили навколо укріплення і просили милостиню. Шевченко присвятив
казахським дітям картину «Байгуші». Казахський народ назвав нашого поета
Акин-Тарази – поетом Справедливим.
ІV Підсумок уроку.
1.
Слово вчителя.
Закінчилося життя видатного письменника і художника, але почалося його
безсмертя. Слава і вічна пам`ять завжди буде жити в серцях живих і
ненароджених земляках поета як в Україні, так і за її межами.
Звучить пісня О.Осадчого «Шлях до Тараса» у виконанні В. Зінкевича.
2.
Рефлексія.
Які думки викликав у вас наш урок?
Назвіть імена видатних людей, згаданих сьогодні.
Що вас найбільше вразило?
V Домашнє завдання.
Зробити письмовий ідейно-художній аналіз однієї з поезій Т.Шевченка періоду
заслання.
|
Тема: Жіноча долі у
творчості Т. Шевченка «Катерина»
|
Мета: дослідити особливості тематики
жіночої долі у творчості Кобзаря в кріпосній Україні; розкрити ідейнохудожній
зміст твору «Катерина», охарактеризувати образ головної героїні поеми;
розвивати культуру зв’язного мовлення, логічність у мисленні, творчу уяву;
вміння виважено і ґрунтовно висловити власні думки, спостереження; виховувати
повагу до української жінки, риси чуйності, доброти, людяності, зневажливе
ставлення до підступництва, зради.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: портрет Т. Шевченка, текст
твору, ілюстрації, учнівські малюнки до його змісту; дидактичний матеріал
(тестові завдання, картки).
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Організаційний момент.
Емоційна
готовність учнів до уроку.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Література
вікторина «Шевченкіана».
Умови
заходу: клас поділяється на дві команди, по п’ять представників з кожної біля
дошки розгадують кросворд упродовж 16 хв. Визначається склад журі. Виграє та
команда, яка у визначений час впорається із завданням, надавши правильні
відповіді. Вчитель здійснює загальне керівництво перебігом подій вікторини.
Кросворд
для команди І
По вертикалі: 1. Стилістична фігура
протиставлення явищ предметів, характерів, посилює змістовне й емоційне звучання
твору. (Контраст)
По горизонталі: 1. Герой твору «Сон», який
вимагав від сновидця гроші. (Каламар) 2. Кому Т. Шевченко присвятив вірш
«Сон». («На панщині пшеницю жала…») (М. Вовчку) 3. З грецької tarasso (Тарас)
означає… (Бунтівник) 4. Письменник, родом із Полтавщини, якому Тарас
Григорович присвятив поезію. (І. Котляревський) 5. Твір-роздум Т. Шевченка про минуле й майбутнє України. («Чигрине…») 6.
Визначте твір поета за поданим уривком: Од молдованина до фіна / На всіх
язиках все мовчить, / Бо благоденствує! («Кавказ») 7. Наукове видання
Кобзаря. (Словник) 8. Український письменник, який так висловився про Т.
Шевченка: «Не бронзою пам’ятників, а вірністю, любов’ю і правдою … сина
входить великий
Кобзар у життя народів…» (М. Стельмах)
Кросворд
для команди ІІ
По вертикалі: 1. Жанр твору Т. Шевченка
«Великий льох». (Містерія)
По горизонталі: 1. Визначте твір Тараса
Григоровича за поданим уривком: Все йде, все минає — і краю немає, / Куди ж
воно ділось? Відкіля взялось? / І дурень, і мудрий нічого не знає.
(«Гайдамаки») 2. Джерело епіграфа до твору «Кавказ» Кобзаря. (Біблія) 3.
Назва сатиричної поеми поета. («Сон») 4. Картина і балада Т. Шевченка, які
мають однакову назву. («Тополя») 5. Історична постать, художня оцінка
діяльності якої надано поетом у творі «Стоїть в селі Суботові…».
(Хмельницький) 6. Гора, де перепоховано Тараса Григоровича. (Чернеча) 7.
Письменник, портрет якого написав Т. Шевченко. (П. Куліш) 8. Герой твору
«Гайдамаки». (Ярема)
Підбиття
підсумків вікторини. Визначення переможців.
ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація
навчальної діяльності.
ІV. Основний зміст уроку.
Все
упованіє моє
На тебе,
мати, возлагаю,
Пренепорочная,
благая!
Т.
Шевченко
Мати — це
ім’я Бога на устах і в серцях маленьких дітей.
В.
Теккерей
1. Вступне слово вчителя
З першої
миті життя схиляється над нами обличчя матері. У тривозі й любові, у
замилуванні й надії вдивляються матері в своїх дітей, сподіваючись і прагнучи
щастя для них. Усім своїм життям і працею матінка утверджує у кожного із нас
кращі риси людяності й добра. Однією з центральних тем у творчості Т. Шевченка є
трагічна доля жінки в тогочасному феодально-кріпосницькому суспільстві. Саме
цій темі поет присвятив цілу низку творів, звертався до неї в усі періоди
творчості. Серед них — поеми «Слепая», «Сова», «Наймичка», «Відьма» та інші, повісті російською
мовою — ««Наймичка», «Капитанша», «Художник», «Музыкант».
2. Опрацювання твору Т. Шевченка «Катерина»
2.1. Історія написання.
Постійна
увага Т. Шевченка до трагічного становища жінки у часи кріпацтва зумовлюється
тим, що саме вона була найбільш пригнобленою і скривдженою: поневірялась на
панщині, зносила тяжкі кари, нерідко була змушена стати жертвою тваринної
похоті поміщиків і, крім того, постійно перебувала під гнітом родинним.
Наскільки нестерпним було становище жінки, свідчить хоч би той факт, що в
Київській губернії, наприклад, за один тільки 1839 рік, покінчило самогубством 37 дівчат-покриток.
Тема знеславленої паном селянської дівчини розроблялася багатьма письменниками.
У повісті «Близнецы» Т. Шевченко назвав однотемними з «Катериною» два твори:
поему «Эда» Є. Баратинського та повість «Сердешна Оксана» Г.
Квітки-Основ’яненка. Широковідомою в той час була і повість «Сердешна Ліза»
М. Карамзіна. Для Шевченка щаслива доля жінки-кріпачки була не тільки суспільним, але й особистим,
глибоко інтимним горем. Його рідну матір «ще молодую у могилу нужда та праця
положила». Подруга його юнацьких літ, Оксана Коваленко, стала жертвою
кріпосницького ладу. Рідні сестри поета поневірялись на панщині. Про них
завжди турбувався
поет, допомагав їм чим міг. Добре знав він, що нелегко живеться братам, але
сестрам — ще гірше. Серед творів, присвячених показові гіркої жіночої долі,
особливе місце посідає «Катерина» Т. Шевченка, присвячена В. А. Жуковському в
пам’ять 22 квітня 1838 року, дня викупу поета з кріпацтва.
2.2. Виразне читання з коментарем твору
«Катерина».
2.3. Тема: зображення трагедії
селянки-покритки, зумовлену таким суспільним ладом, при якому пани могли
безкарно знущатися з трудящих.
2.4. Ідея: висловлення глибокого
співчуття до жінки-покритки і водночас, засудження жорстокості, підступності,
бездушності панів, які глумилися над кріпаками (офіцер).
2.5. Основна думка:
а)
Шануйтеся ж, любі, в недобру годину. / Щоб не довелося москаля шукать.
б) Через
нещасливу долю своєї героїні Т. Шевченко розкриває соціальне коріння
трагічної матері-покритки в тогочасному суспільстві й висловлює гнівний
протест не лише проти консервативного побуту, забобонів і передсудів недобрих
людей, а й проти існуючого ладу.
2.6. Жанр: реалістична ліро-епічна
соціально-побутова поема.
2.7. Зміст твору.
Селянська
дівчина Катерина покохала панича-офіцера. Вона ходила в садок на побачення з
ним, Поки слава на все село / Недобрая стала. Аж тут затрубили в похід, пішов
офіцер із села, а Катерина стала покриткою. Почалося страшне життя не тільки
для неї, а й для її батьків. Вона не сміє вдень вийти з хати, тільки ввечері
носить сина по садочку, вона вночі ходить по воду, «а жіночки лихо дзвонять».
Село ставиться до неї неприязно. Батьки Катерини не можуть знести цієї наруги і, перебуваючи
в полоні тяжкого старовинного звичаю, виганяють її з дитиною з дому. Пішла
Катерина шукати свого коханого, сподіваючись, що він прийме її з сином. Після
довгих блукань їй удалось-таки знайти свого Івана, але він тепер грубо відштовхнув її.
Хотіла хоч дитину віддати йому, але він утік. Покинувши серед шляху дитину
Катерина втопилася. Хлопчика знайшли лісники і забрали. Він підріс і
став водити старців. Одного разу його із старим кобзарем на дорозі до Києва
зустрів батько-пан, що їхав у кареті шестернею, і пізнав свого сина, одвернувся.
2.8. Сюжет і композиція.
Сюжет
розгортається навколо трагічної долі заміжної матері-одиначки у тогочасному
суспільстві. Тим самим автор переводить особистий побутовий конфлікт на
рівень соціальної проблеми. А трагічний кінець її підкреслює гостроту
нерозв’язаності цієї проблеми у жорстокому до одинокої жінки-матері
суспільства. Композиційна поема складається з 5-ти розділів:
-
звернення до дівчат-селянок;
-
народження нешлюбного сина;
- прощання
з батьками;
-
поневіряння Катерини на чужині;
- зустріч
із спокусником-офіцером і смерть Катерини.
В епілозі
подається зустріч батька з сином. Сюжетної колізії так чи інакше пов’язані з
героїнею поеми — Катериною.
Експозиція: пролог-звернення поета до дівчат
із застереженням не кохатися із москалями; кохання і розлучення Катерини з
офіцером.
Зав’язка: Катерина залишає рідну домівку
за наказом батьків.
Кульмінація: зустріч героїні з москалем; її
самогубство.
Розв’язка: епілог — життєва доля
Івася-байстря, його випадкова зустріч з «батьком».
2.9. Проблематика:
- любов і
страждання;
- батьки і
діти;
- моральні
закони тогочасного суспільства, їх порушення;
- честь і
безвідповідальність;
- крах
ілюзій.
2.10. Елементи народознавства в
поемі.
За
неписаними, але загальноприйнятими законами звичаєвого права про сім’ю та
шлюб, дівчина, яка стала матір’ю до одруження, підлягала осуду й ганьбі.
Оскільки жінки, за тодішніми звичаями, зобов’язані були постійно носити якийсь
головний убір, виконувався
обряд покриття: кілька шановних у селі жінок збиралися і пов’язували
(«покривали») хусткою голову необачній дівчині. Звідси й глумлива назва —
покритка. Злий
поговір, неслава, які не щадять і старої матері («Мабуть, сама вчила»),
призводять до того, що батьки зважуються на жорстокий вчинок. Вони мусили
скоритися громадській думці, усталеному закону співжиття. У давнину був
звичай: залишаючи назавжди свій край, люди брали жменьку рідної землі, яку
мали покласти в їхню труну при похованні в чужій стороні. Цього звичаю
дотримується і Катерина, бо цілком свідома того, що більше не повернеться
додому.
2.11. Роль
ліричних відступів — композиційного елементу в поетичному творі. Новим для
української поезії елементом композиційної техніки є в Т. Шевченка ліричні
відступи, діалогічні вставки, в яких поет раз у раз звертається безпосередньо
до свого уявного читача. Таких ліричних відступів у поемі кілька: «Кохайтеся,
чорноброві, та не з москалями»; «Катерино, серце моє», Отаке-то на сім світі
роблять людям люди», «Бач, на що здалися карі оченята», «Отаке-то лихо
бачите, дівчата», «Сирота-собака має свою долю». Ліричні відступи були
елементом цілком природним для поезії Т. Шевченка. В ліричних відступах поет
виступає борцем протии традиційних поглядів затурканого, темного народу на
«гріхи» матерів-покриток,
проти ідіотизму сільського побуту. Висловлюючи глибоке співчуття покинутим
дівчатам-покриткам, Т. Шевченко підносився до розуміння справжніх соціальних причин, які породжували аморальні
явища. Тон його ліричних відступів, як і всієї поеми такий, що й народ,
повний суворих традицій, сам починає розуміти невиправдану жорстокість цих
традицій, розчулюється, переймається співчуттям і любов’ю до тисяч таких, доля яких подібна до долі Катерини. Ліричні
відступи відігравали важливу роль і з погляду композиції твору. Вони
затримували розвиток сюжету, зосереджували увагу читача на найбільш
напружених трагічних моментах, змушували читача глибше, безпосередніше
переживати трагедію героїв. Наприкінці другого розділу, після змалювання
тяжкої сцени прощання
Катерини з батьками та рідним селом, коли вона «за сльозами за гіркими і
світа не бачить», а потім Утерлася, повернулась, / Пішла… тільки мріє.
Подається коротка згадка про смерть батьків Катерини: Та не чули вони вже тих
речей — / Ні батько, ні матір. Описавши драматичну сцену вигнання Катерини з села,
автор роздумує над тим, чому люди такі нещадні одне до одного (А за віщо?). У
першому ліричному відступі третього розділу темна ніч символізує непевне
становище героїні, яка не знає, де шукати батька своєї дитини. Образи жовтих
пісків та лютої зими в народнійтворчості є символами тяжких життєвих
випробувань. Поет проймається настроями героїні й разом з нею тривожиться за
результати пошуків москаля. У ці роздуми вплітаються і спогади поета про
власні мандри. Таким чином, єдність, взаємозв’язок усіх елементів поеми,
взаємно доповнюючи і поглибшуючи один одного, дають у результаті таку художню
форму, яка втілює все ідейне багатство твору.
2.12. Характеристика образу
Катерини.
2.12.1. Складання інформаційного грона
«чорні
брови», «карі очі»; «біле личко»;
покритка;
здатна на
великі страждання;
рішуча,
безжалісна;
щира і
проста, чесна і благородна;
відверта і
довірлива.
2.12.2. Матеріал для роботи над образом.
В центрі
твору — селянська дівчина Катерина. Вона настільки чесна і благородна, що
навіть не підозріває в особі офіцера негідника, вона цілком довіряється йому
і тому гине. Почуття її природні, звичайні і змінюються залежно від тих
ситуацій, в які вона потрапляє. Внутрішній світ Катерини ясно виявлений в її
поведінці: весело їй — вона співає, тяжко — вмивається сльозою. Зображення
постаті героїні органічно поєднується з багатьма не менш виразними і не менш
пластичними образами-переживаннями. Так, душевний стан Катерини, її тяжкі
переживання змальовуються через її поведінку, через її ставлення до людей, до
оточення. Розпитавши
дорогу «в Московщину», Катерина просить у них милостині. Це вперше вона
простягає руку. Робити їй це дуже тяжко. Відбувається внутрішня боротьба —
просити чи не просити? Кожна її репліка природно звучить тільки в устах цієї
звичайної дівчини. Її мрії, прагнення є мріями і прагненнями сааме такої
дівчини, як Катерина. Репліка — «Люди добрі, де шлях в Московщину?» — вже
сама по собі викликає в уяві читача нехай і невиразно окреслену постать. А в
поєднанні з описом зовнішності («У латаній свитиночці, на плечах торбина, в
руці ціпок, а на другій — заснула дитина») образ стає яскравішим і
виразнішим. Гармонійність зберігається між характером і поведінкою
героїні, між ходом думок і способом їх вислову: Обізвався старий батько: /
«Чого ждеш, небого?». Що могла сказати старому батькові «грішна» дочка.
Вона знає, що її люблять батьки, що страждають, може, ще більш, ніж вона, але
виганяють її з дому тому, що своєю поведінкою Катерина порушила моральні
традиції. Перша зустріч з москалями завдала їй пекучого болю і закинула в душу невиразний ще сумнів вперше
глянути правді в очі. Катерина починає уявляти майбутнє сина-байстрюка. І це
її передбачення поділяє автор. Проте нещасна матір ще не може відмовитися від
своє мрії і продовжує пошуки, бо любить офіцера, вірить його обіцянкам.
Мати-покритка, скільки їй стало сил, захищає своє дитя від жорстокого і
ворожого світу. Але всі і все — односельці, батьки, кохана людина, сама
феодальна дійсність
— повстали проти неї як матері. Саме в цьому трагедія Катерини. У кожній
деталі образу героїні розкривається якась сторона його, як цілого, і навпаки
— сукупність усіх деталей дає цільний образ страдниці, жертви панської
розпусти. Загибель героїні — не випадкова. Вона стала жертвою розпусти панів.
Самогубство Катерини — причина соціальна.
2.13. Обговорення змісту поеми.
Фронтальне опитування.
Розділ І
- Кому
присвятив свій твір Т. Шевченко? Хто такий В. Жуковський? Яке значення мав
Василь Андрійович у вирішенні життєвої долі Тараса Григоровича?
- Чому
«Катерину» поет розпочав із застереженням-зверненням до дівчат?
- Як
зрозуміти те, що любов у москалів жартуюча? (Бо москалі — чужі люде, /
Знущаються вами)
- Яким
чином неслава дівчини впливала на її родину?
- Чим
викликане палке кохання Катерини до москаля?
- Що
змусило розлучитися молодят?
- Про яке
горе зазначає поет, що «вкралося до героїні»? _ Чому Катерині було байдуже,
що про неї говорили люди після її розлучення з козаком? (Обіцявся
чорнобривий, / Коли не за-
гине, /
Обіцявся вернутися)
- Через що
героїня вимушена ходити до криниці поночі і не мала можливості співати з
дівчатами на вулиці?
- З
приводу чого жінки дорікали матері героїні?
- За що
Катерина кляла свою долю?
- Де міг
перебувати коханий за припущенням дівчини? (Може, вбитий чорнобривий, / За
тихим Дунаєм, / А може — вже в Московщині / Другую кохає!)
- У чому
виявилась, на думку Т. Шевченка, «розбіжність долі й краси у Катерини»?
(Вміла мати брови дати, / Карі оченята, / Та не вміла на сім світі /
Щастя-долі дати. / А без
долі біле
личко — / Як квітка на полі…)
Розділ ІІ
- Чим
викликана журба батьків Катерини?
- За що
вони дорікали дочці? Чи не були вони жорстокими? (А де ж твоя кара? / Де світилки
з друженьками, / Старости, бояре… / Та не кажи добрим людям, / Що є в тебе
мати)
- Яким
чином мотивує мати своє рішення щодо вигнання дочки з дитиною з хати? З
приводу чого журиться літня жінка?
- Чому
навіть батько не виявив прихильності до сльозних прохань Катерини залишитися
жити з ними? (Нехай тебе бог прощає / Та добрі люде; / Молись богу та йди
собі — / Мені
легше
буде)
- Для чого
героїня перед тим як вирушити у подорож набрала землі під вишнею? (В чужу
землю, чужі люди / Мене заховають; / А своєї ся крихітка / Надо мною ляже)
- Яку долю
надумала Катерина собі і своїй дитині? (Сама під водою, / А ти гріх мій
спокутуєш / В людях сиротою, / Безбатченком!)
- Що
відчувала героїня, залишивши рідну домівку? Чи співчував їй автор твору?
Розділ ІІІ
- З приводу
чого Т. Шевченко, зазначаючи про шлях на Московщину, згадав власну долю?
- Які
почуття проймали Катерину, коли вона вперше попросила у людей милостиню?
- Про що
раз у раз застерігає поет дівчат? (Отож-то дивіться та кайтесь, дівчата, /
Щоб не довелося москаля шукать, / Щоб не довелося, як Катря шукає…)
- Чому
пошуки коханого були останньою надією для героїні?
- Яких
труднощів зазнала Катерина у зимову пору року?
- Що
свідчить про зневажливе ставлення москалів до героїні? (Ай да баба! Ай да
наши! / Кого не надуют!)
- Чому
остаточно вирішивши власну подальшу долю, Катерина хвилюється за майбутнє
своєї дитини? Як це характеризує героїню?
Розділ IV
- Чим
пояснити постійне марення жінки козаками?
- Як
москаль сприйняв раптову зустріч з Катериною на шляху? Про що це свідчить?
(Дура, отвяжися! / Возьмите прочь безумную!)
- Читання
у ролях епізоду з твору: зустріч Івана москаля і Катерини (можлива
інсценізація)
- Заради
чого героїня повсякчас принижувала власну гідність перед москалем? Як про це
зазначено у творі? (Наймичкою тобі стану… / З другою кохайся… / З цілим
світом… Я за-
буду, / Що
колись кохалась, / Що од тебе сина мала)
- Чому для
Катерини-матері майбутня доля сина найважливіша аніж власна?
- Як
героїня сприйняла байдужість і зневагу москаля? (Покриткою стала… /
Покриткою… який сором)
- Чому
рішення втопитися для Катерини було миттєвим і остаточним?
- Яку
майбутню долю пророкував поет сину героїні? Через що, на ваш погляд, Івась
вижив, після того як його мати залишила на шляху?
Розділ V
-Як
склалася подальша доля малого Івана? (Ішов кобзар до Києва… / Його повожатий.
/ Мале дитя коло його / На сонці куняє)
- Чому, за
висловленням автора твору, байстря був позбавлений долі?
- Як
трапилося так, що пан у повожатому кобзаря пізнав свого сина? Яким чином
вельможа зреагував на нього?
- Чому
пана Т. Шевченко називає препоганим?
- Над чим
змушує задуматися Т. Шевченко читача наприкінці твору?
2.14. Міні-дискусія «Висловіть
власну думку».
- Чому
Катря закінчила життя самогубством?
-
Запропонуйте власне рішення щодо розв’язання проблеми героїні? Чи засуджуєте
ви жінку, яка покинула свою дитину? Чи мала вона на це право?
- Якою ви
вбачаєте майбутню долю Івася?
2.15. Додаткова інформація.
У 1842
році Шевченко намалював картину «Катерина», яка є не ілюстрацією до поеми, а
самостійним твором. На ній зображено повернення Катерини в село після
прощання з офіцером — цього епізоду в поемі немає.
2.16. Автор у творі.
Велика
роль надається у поемі автору, який не просто переказує події, але й відверто
і пристрасно виражає своє ставлення до них. Це прокльон-звертання до
сільських пліткарок, що знущалися над Катериною, це завжди відверта теплота і
співчуття, адресовані Катерині. На початку поеми авторське попередження,
подальші ліричні роздуми над долею одинака, скривдженого у жорстокому світі.
2.17. Ідейна спрямованість та
значимість поеми.
Ідейне
наповнення поеми має складну структуру, де поруч з показом трагедії зрадженої
жінки, змальовано зруйнування моралі старосвітської України, утрату основ
національного самоусвідомлення народу, панування психології кріпака-раба.
Досить прозоро виступає і символічне значення поеми. Катерина є символом
України, зрадженої й зневаженої Російською імперією.
V. Закріплення вивченого матеріалу.
1. Проведення тестового опитування
Розділ І
1.
«Катерину» Т. Шевченко присвятив:
а) своїм
сестрам; б) всім дівчатам; в) В. Жуковському; г) Якову де Бальмену.
2.
Починаючи твір, поет застерігає дівчат, щоб вони не:
а)
цуралися будь-якої роботи по господарству;
б)
ігнорували народних звичаїв та обрядів;
в)
лінилися здобувати освіту;
г)
кохалися з москалями.
3. Через
що милий залишив Катерину? Бо:
а) на
цьому наполягали батьки дівчини;
б) люди почали
дорікати козаку, зазначаючи про можливу неславу дівчини;
в) москаль
вирушив у похід до Туреччини;
г вона
йому набридла.
4. Яку
пісню співала героїня вночі біля криниці?
а)
весільну; б) Галю; в) жниварську; г) Гриця.
5. У чому
виявилася самовпевненість дівчини?
а)
неповторності власної краси;
б)
можливості гарно співати і танцювати;
в)
вихованні своєї дитини;
г)
обізнаності народних прикмет.
Розділ ІІ
6. З
приводу чого зажурилися батьки Катерини?
а)
відсутності чоловіка дочки; б) її хворобою; в) неврожаєм; г) непорозумінням
із сусідами?
7.
Виганяючи дочку з дому, мати звернулась до неї з докором.
а)
«Виховуй свою дитину як знаєш»;
б) «Іди
шукай у Москві свекрухи»;
в) «Не
з’являйся більше на мої очі»;
г) «Живи
як знаєш серед люду чужого».
8. Докоряючи
дочку за її легковажність і неславу, мати одночасно:
а)
розмірковує над долею байстря;
б)
клопочеться про власний імідж;
в)
хвилюється з приводу того, хто її поховає;
г)
співчуває їй.
9. Перед
тим як залишити рідну домівку Катерина:
а) тричі
перехрестилася; б) поцілувала батьків;
в) набрала
землю під вишнею; г) попрощалася з дружками.
Розділ ІV
10.
Героїня у зимову негоду знайшла притулок:
а) біля
старої верби; б) у чумаків; в) у жебраків; г) у лісника.
Розділ V
11. Кого
стосується дана характеристика: «Дала, кажуть, бровенята, / Та не дала долі!»
а)
Катерину; б) сироту Івана; в) старця; г) наймита у пана.
12. Як
склалася подальша доля Івася, сина Катерини, наприкінці твору? Він:
а)
потрапив у родину до свого батька;
б) служив
козачком у пана;
в) був поводирем
сліпого кобзаря;
г) став
жебраком.
Примітка.
За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.
2. Робота на картках
Картка № 1
1.
Дослідіть і висловіть авторську позицію щодо трагічної долі Катерини?
Відповідь обґрунтуйте.
2.
Вмотивуйте, чи можна вважати героїню дівчиною з аморальною поведінкою.
Висловлюючись, наведіть переконливі аргументи.
3. Як пан,
у минулому москаль Іван зреагував, коли побачив свого сина?
а)
зніяковів і здивувався;
б) поблід
і засоромився;
в) затаїв
подих від несподіванки;
г)
відвернувся, пізнавши його.
Картка № 2
1. Опишіть
душевний стан Катерини, коли вона народила дитину і повсякчас очікувала
коханого? Відповідаючи, посилайтеся на зміст твору.
2. Яким
чином, на ваш погляд, природа відображувала настрій героїні впродовж твору?
Свої міркування доведіть.
3. На
думку Т. Шевченка чорнобривий Івась-сирота був позбавлений:
а)
можливості навчатися; б) радості; в) здоров’я; г) долі.
Картка № 3
1.
Вмотивуйте, чи мали право батьки вигнати Катерину з немовлям на руках з дому?
Висловіть власні судження.
2.
Прокляття матері своїй дочці — це гріх? Власну думку з цього приводу
прокоментуйте, зважаючи на власний життєвий досвід, твори художньої
літератури.
3. Куди
подорожував кобзар з Івасем? До:
а)
чоловічого монастиря; б) Києва; в) січового козацтва; г) Польщі.
VI. Підсумок уроку
VII. Оголошення результатів
навчальної діяльності
VIII. Домашнє завдання Написати міні-твір «Майбутнє
Івася», опрацювати зміст і скласти питання (тестові завдання) до поетичних
творів «Наймичка», «На панщині пшеницю жала».
|
Тема: Тематична контрольна робота.
«Творчість Т. Г. Шевченка», українська література 9 клас
Мета: актуалізувати й узагальнити знання
школярів про життя і творчість геніального письменника; виявити рівень знань,
умінь та навичок з метою їх корекції; розвивати пам’ять, образне та логічне
мислення, вміння аналізувати теми, проблеми й образи, висловлювати власні
думки; виховувати активну громадянську позицію, національну самосвідомість,
толерантність, почуття поваги до славного минулого нашого народу і його кращих
представників.
Обладнання: тестові завдання у двох варіантах.
Теорія
літератури: елегія,
лірика, ліро-епіка, містерія, алегорія, гротеск, контраст, умовність.
Хід уроку №
47. Тема. Тематична контрольна робота. «Творчість Т. Г. Шевченка», українська
література 9 клас
I.
Оголошення теми й мети уроку
II. Основний
зміст роботи
1.
Інструктаж щодо виконання тестових завдань.
2. Виконання
учнями контрольної роботи.
Варіант I
Початковий та середній рівні
(Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал.)
1. Визначте,
кому адресоване послання Т. Шевченка «І мертвим, і живим…».
А Українським кріпакам;
Б ліберальному панству;
В царському уряду;
Г літераторам різних напрямків.
2. Головна
думка поеми Т. Шевченка «Кавказ»:
А засудження загарбницької політики царського уряду;
Б захоплення історією, міфологією народів Кавказу;
В уславлення мужності горців, краси кавказької природи;
Г засудження агресії горців.
3. Допишіть
речення. Елегія — це…
4. Що
символізує «великий льох»?
Достатній
рівень
(Кожна правильна відповідь оцінюється у 2 бали.)
1. Назвіть
основні теми ранньої творчості Т. Шевченка.
2. Розкрийте
образ «землячків» у поемі Т. Шевченка «Сон» та посланні «І мертвим, і живим…».
Високий
рівень
(Змістовна, цікава та грамотна відповідь оцінюється в 4 бали.)
Виконайте
одне із завдань.
А Напишіть тези до теми: «Жіноча доля у творах Шевченка та різні типи й способи
її втілення».
Б Підтвердіть або спростуйте думку: «Життя Т. Шевченка — подвиг», навівши
відповідні аргументи.
Варіант II
Початковий
та середній рівні
(Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал.)
1. Провідною
думкою послання Т. Шевченка «І мертвим, і живим…» є:
А утвердження сили знань, навчання;
Б утвердження того, що становище кріпаків можна змінити революційним шляхом;
В засудження панів-лжепатріотів, їхнього комплексу меншовартості;
Г засудження царських прислужників, кріпосників і самої царської влади.
2. Хто є
головними героями містерії Т. Шевченка «Великий льох»?
А Три пташки, три ворони, три лірники;
Б троє козаків, Б. Хмельницький, Катерина II;
В покріпачений український народ;
Г наймити.
3. Допишіть
речення. Гротеск — це…
4. Що
символізує Прометей у поемі Т. Шевченка «Кавказ»?
Достатній
рівень
(Кожна правильна відповідь оцінюється у 2 бали.)
1.
Порівняйте образи головних героїнь поем Т. Шевченка «Катерина» й «Наймичка»,
знайдіть у них спільне та відмінне.
2. Визначте
основні сюжетні лінії поеми «Гайдамаки» та їх елементи.
Високий
рівень
(Змістовна, цікава та грамотна відповідь оцінюється в 4 бали.)
Виконайте
одне із завдань.
А Напишіть тези до теми: «Національна проблематика у творчості Т. Шевченка
періоду «трьох літ» і суворість авторської оцінки історичних діячів».
Б Зробіть ідейно-художній аналіз улюбленого вірша Т. Шевченка (або уривка з
поеми).
III. Підбиття
підсумків уроку.
IV. Повідомлення домашнього завдання .
Написати реферат на тему: «Шевченко – художник».
.
|
|
|
Немає коментарів:
Дописати коментар